Край Дунаєйку, близь бережейку,
Там ся зродила яра пшенойка,
Гей, жала її красна дівойка.
Тамтуди лежить здавну стежейка,
Стежейков ішов завидовище,
Гей, позавидів ярій пшенойці,
Не так пшенойці, як тій дівойці.
— Гей, чудовищу-завидовищу,
Позавидів-єсь ледачому.
Ой ледачому, не било кому,
Якби-с ня увидів а й рано в неділю,
Як я ся вберу, на вулицю йду.
Жовті ціжемки землицю топчуть,
Дорогі сукні стежейку метуть,
Срібні перстенці пальчики щиплють,
Золотий вінок головойку гне.