Красная панна по світлоньці ходить,
По світлоньці ходить, хусточку шиє.
Єдную шила, біллю білила,
Другую шила все чорним шовком,
Третюю шила сріблом да злотом.
Що біллю білила — для свекра свого,
Що чорним шовком, то для братіка,
Сріблом да злотом, то для милого.
Стала гадати, кого б то послати.
— Послала б сестру, краща од мене,
То сестру полюблять, а мене осудять.
Чи сором, чи два — понесу сама.
Через поле йшла ясною зорею,
Через село йшла красною панною.
На подвір’я зійшла хмаронькою,
У світлоньку ввійшла невісточкою.