Красна, рясна у лузі калина,
Та ще красивіша у батька дочка,
У батька дочка — дівка Настушка.
Не ходить вона ні в чім ледачім:
У будень ходить у оксамиті,
А в свято ходить у сріблі й злоті.
По двору ходить, як місяць сходить,
В сіноньки ввійшла, як зоря зійшла,
В світлоньку ввійшла — свічі палають.
Свічі палають, пани гуляють.
Пани гуляють і в карти грають
Та ще й дівочок вони питають:
— Ой чия це дівка, чи царівна,
Чи королівна, чи королева дочка?
А батько й каже: — Це не царівна,
І не королівна, це моя дочка.
Це моя дочка — дівка Настушка.