Кувала зозуля
На спаса раненько,
На спаса раненько
Та ще й жалібненько.
Ой то ж не зозуля,
То рідная мати,
Вона виряджала
Сина у солдати.
«Я думала, сину,
Невісточку брати,
А ти ідеш, сину,
В нещасні солдати!»
Кувала зозуля, —
На яворі вбита;
Австрійська земля
Солдатами вкрита!..
На самого спаса
У бій ми вступили,
Тернопіль забрали,
А Львів захопили.
Тернопіль забрали,
А Львів захопили,
А під Перемишлем
Життя положили!
Ой там на Карпатах
Висока могила,
Ой там схоронена
Вся наша дружина.
Коли б мати знала,
Яке нам тут горе.
Вона б переплила
Через синє море; ,
Коли б мати знала,
Яка нам тут біда,
Вона б переслала
Горобчиком хліба;
Горобчиком хліба,
Синицею солі;
Ой боже наш, боже,
В якій ми неволі!