Місяць і зорі палали вгорі,
Ти все схилялась до мене.
Ти все схилялась, стиха шептала:
— Мій милий друже, люблю тебе.

Не всі дівчата любити вміють,
Не кожна знає — що любов є!
Котра дівчина любити не вміє,
Вона щасливо в світі живе.

Була малою, цвіла рожею,
А ти за мною слідом ходив.
Тепер я сохну, мов квітка, в’яну —
Мій милий іншу вже полюбив.