МАВА МАТИ СИНА
Українська народна пісня
Мава мати сина тай го оженива,
Свою невістоньку не рада видіва.
Виправива сина в далеку дорогу,
Свою невістоньку до поля, до лену.
«Вибер же мі лену тай принес додому,
А як не вибереш — замінся в тополю».
Брава она, брава лену — не вибрава.
І так на тим поли топольом зостава.
Вернувся синочок з далекой дороги,
Питається неньки:» Де моя миленька?»
«Іди, мій синочку, там на нашу ролю,
Возми сокирочку тай зотний тополю.»
Як рубнув перший раз — она і не почува,
Як рубнув другий раз — она промовива:
«Ой муже, мій муже, не рубай мя дуже,
Бо я не тополя, але твоя доля».
«Мамцю, моя мамцю, штос ти наробива,
Жес мою миленьку в тополю змінива!»