Українські народні пісні

Мала баба сина

Русальна

Мала баба сина, дуже го любила:
— Скажи мені, сину, хто ж ти наймиліший?
— Мати мені мила, бо мня породила,
Дівчина миліша, бо мня полюбила.
Скажи мені, мати, чи рада ж ти тоє,
Щоб нас прийшло двоє на подвір’я твоє?
— Тобі-м, сину, рада, бо-с моя дитина,
Невістки не рада, бо-м ї ж не родила.
Пішла до пивниці, взяла три скильниці,
Одну наточила солодкого меду,
Другу наточила червоного вина,
Третю наточила гадячої їди.
Солодкого меду сама ся напила,
Червоного вина синові лишила,
Гадячої їди невістоньці дала.
Невістка надпила, милому лишила,
Миленький напився, за серце вхватився.
Мила ся здуміла, милого струїла.
— Мила моя, мила, не ти мня струїла,
Тільки моя мати, що мня породила.
Сина поховали в церкві за дверями,
Невістку ховали межи парканами.
А на сину виріс явір зелененький,
А на невістоньці береза біленька.
Вітрець повіває, березов хиляє,
Листок до листочка дуже ся злипає.
— Ой боже ж мій, боже, що я вдіяла,
Що я свої діти зі світа зігнала!

Походження та примітки

МАЛА БАБА СИНА.

Записав М. Козій 1957 року у селі Волощина. Рукописний фонд Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, фонд 14 — 3, одиниця зберігання 224, аркуш 2.

Джерело

Тематичні розділи

  • Русальні та царинні пісні
  • Русальні пісні