Мала мати дочку, дочку одиночку,
Дала її заміж в чужу сторононьку.
А як віддавала тяжко проклинала
Щоб я тебе доню сім літ не видала

Ой сивая зозуля на калині сіла
Та й стала кувати, аж почула мати.
Ой як вийшов братик та й став на порозі
Пізнав свою сестру, пізнав по голосі.

Як сива зозуля лети в ліс кувати,
Як рідна сестра, то прошу до хати.
Яе прийшла до хати на кріслечко сіла,
Як стала кувати, аж зомліла мати.

Мати моя, мати, нащо умлівати,
Було б за нелюба заміж не давати.