— Мати моя, матусенько,
Рідна моя мати,
Навчи мене, моя мати,
Як нелюба звати.

— Ой сядь, ой сядь, моя доню,
Гей там поза столом,
Назви свого нелюбонька
Сивеньким соколом.

— Ліпше мені, моя мати,
Гіркий полин їсти,
Ніж край того нелюбонька
Поза столом сісти.

Легше мені, моя мати,
Каміння здіймати,
Аніж того нелюбонька
Соколом назвати.

Легше мені, моя мати,
Бистрий Дунай брести,
Ніж на того нелюбонька
Оченьками звести.

Бистру річку перепливу, —
Сяду, одпочину;
З невірною дружиною
Без пори загину.