Мати сина на гвалт оженила,
Невістоньки та й і не злюбила. (Двічі)

— Піди, сину, на ярмарок пішки,
Купи, сину, дротянії віжки. (Двічі)

Купи, сину, дротянії віжки,
Зв’яжи милій і руки, і ніжки. (Двічі)

Купи, сину, нагайку-дротянку,
Та бий жінку з вечора до ранку. (Двічі)

Опівночі комора дзвеніла,
А вдосвіта вже мила зомліла. (Двічі)

Пішов милий дати неньці знати:
Лежить мати посеред кімнати. (Двічі)

— Мати, мати, пораднице в хаті,
Порадила, як милу скарати, (Двічі)

Порадила, як милу скарати,
Тепер порадь, як її сховати. (Двічі)

— Зірви, сину, в коморі підлогу,
Сховай, сховай любую розмову. (Двічі)

— Я не буду підлоги зривати,
Я не буду милої ховати. (Двічі)

Я не буду милої ховати,
Тільки піду дам до пана знати. (Двічі)

— Пане, пане, зробилась причина:
Вмерла жінка, зосталась дитина. (Двічі)

Скажи, пане, рученьки зв’язати,
Забив жінку — треба одвічати. (Двічі)