Мащу хату, щітки знати,

Приспів:

Ая-я, ая-я!

Не навчила мене мати,
Як спечу хліб, та й лепкий,
А зварю борщ, та й квасний.
То за борщик, то за каву
Залетіла аж під лаву.
А як вилізла з-під лави,
Замість борщу влила кави.
Припережу фартушину,
Піду в поле та й спочину.
Як нажала півснопа я,
То й казала, що копа є,
Як нажала один сніп,
То й казала, то п’ять кіп.
Почав дощик росити,
Вийшов милий косити:
— Де ж ті снопи, що-с нажала?
Чи під копами ти спала?
— Добрі люди в межу жали,
Всі мої снопи покрали.
Пішов милий на лужок,
Вибирає прутичок.
Вибирає прутичок
Та й до моїх литочок.
— Ой хто ж тебе так навчив.
Щоб ти мене так лічив?
— Старший брат мене навчив,
Щоб я тебе так лічив,
Нарадили сусіди,
Щоб навчити назавжди.