Ми смілі воїни, суворі,
Наш батько — гнів, а мати — месть,
Брати ми грому і просторів,
Борці за волю, славу й честь.

Сміються ватри — юний регіт,
Співає думу Чорний ліс.
Душа повстанців — птаства трепіт,
Цілує пестить рідний кріс.

Голублять сосни, мов дівчата,
До бою серце грає марш.
Рої залізні вже на чатах,
«Різун» із нами — лицар наш.

Чатуй, катюго, на заставах —
Ми йдем назустріч вже тобі!
Готові, друзі! Слава! Слава!
Лунає гомін, клекоче бій.

За тебе, рідна Україно,
За кров святу твоїх дітей
На суд покличемо руїни
І встане вічний Прометей!