Минули вже літа, як ми колись обоє
На крилах юних мрій летіли в щастя дні.
Минули вже літа, як було нас лиш двоє,
Святу, вірну любов ти присягла мені.

Минуло все, мов сон, зламала доля крила.
Каліка я, без сил, попав у льох-тюрму,
І молодість моя вже не пестила,
І щастя попливло у каламуть грізну.

Приспів:

Доле! Ведеш мене манітними стежками.
Доле! Чому готуєш стільки мені мук?
Зостався, мов те дитя, без мами,
Що над ним кряче голодний крук.

І молодість свою навіки вже прощаю,
Без долі я оставсь, у глиб землі упав.
І хоч бажав, бажав так небагато,
То ж навіть щастя я ніколи не зазнав.

Караюсь, мучусь я, в розлуку попадаю —
Здоров’я загубив і щастя не знайшов.
Прощаю я усіх — і ви мене простіте,
Щоб я без каяття у ліпший світ пішов.

Приспів.