Українські народні пісні

МОЛОДАЯ ДІВЧИНОНЬКА, ЧОГО З ЛИЦЯ СПАЛА

(Пісня про життя у пана Письменського)

«Молодая дівчинонька,
Чого з лиця спала?»
«Така тепер, козаченьку,
Панщина настала!»

Що в неділеньку раненько
Усі дзвони дзвонять,
Молодії отамани
По улицях ходять:

«Ой годі вам, добрі люди,
До церкви ходити,
Беріть ціпи та лопати
Та йдіть молотити!..»

Змолотили стіг пшениці,
Везуть продавати,
Молодому отаману
Жупани справляти.

Ой справили два жупани,
Треті шаравари,
Тепер же ми, пані-братці,
Навіки пропали.

Задовжався пан Письменський
Сорок тисяч грошей,
Та ісправив пан Письменський
Хороми хороші.

А за тії та хороми
Взяли у нас корови,
А за тії східці
Позаймили і вівці.

А у тих же та хоромах
Побиті кілочки;
Доживемся ми до кінця —
Не буде й сорочки!

Походження та примітки

МОЛОДАЯ ДІВЧИНОНЬКА, ЧОГО З ЛИЦЯ СПАЛА (Пісня про життя у пана Письменського).

Записано в 1894 р. від селянина Пилипа Гороха-Гордієнка, 58 років, з с. Олександропіль, Петропавлівського району, Дніпропетровської обл. Друкується за зб. Я. П. Новицького «Малорусские исторические песни, собранные в Екатеринославщине (1874—1903 гг.)», Катеринослав, 1908, стор. 116—117.

Пісню складено в с. Хороше, Петропавлівського району, Дніпропетровської обл., в кінці XVIII — на початку XIX ст.; в ній розповідається про тяжку експлуатацію трудящих, про капіталізацію поміщицьких господарств.

Джерело

Тематичні розділи

  • Історичні пісні
  • Боротьба проти соціального гніту і іноземних загарбників у другій половині XVII та у XVIII столітті