Моя ти голубко, посидь ізо мною,
Останній настав уже час.
Давай посумуєм, обнявшись з тобою,
А я проспіваю ще раз.

Давай подивлюся я ще в твої очі
Щоб знав я, які вони є,
Щоб згадував ласки веселі дівочі
І гарненьке личко твоє.

Бо скоро поїду у ту Москівщину
Бог зна, чи вернуся, чи ні,
Чи може без тебе де-небудь загину
В далекій чужій стороні

Чи може ти кращого знайдеш за мене,
Захочеш багатою буть
І в цілому світі забудеш про мене
І всі твої ласки заснуть.

О ні, моє серце, я знаю, що любиш,
Другого не схочеш любить.
Я знаю, що золотом щастя не купиш,
А серденько можна згубить.

Я знаю, що станеш отам, коло тину,
Згадаєш всі ласки мої,
Той край ти згадаєш, куди я полину,
І очі заплачуть твої.

Умиється личко дрібними сльозами
І серце твоє заболить.
Ти скажеш: «Мій голуб отам за горами,
Чи скоро назад прилетить?

Чи скоро, мій Боже, того я діждуся,
Щоб бути навіки його?
Тебе я благаю, тобі я молюся,
Тебе я просю одного:

Не кинь мене, Боже, отут сиротою,
Обох нас докупи зведи,
Бо з ним своє серце боляще загою,
Позбавлюсь навік від біди!»