На високій турмі
Два голуби сідят. (Двічі)

Люде їм завидят,
Же ся ради видят. (Двічі)

А люде-прелюде,
Не завидте тому, (Двічі)

Бо ся сподобало
Так єдно другому. (Двічі)

Як Янчик умер,
Ганичка зостала, (Двічі)

На жалостний погріб
Так скоро летіла. (Двічі)

Як она почула
По-перший раз дзвона: (Двічі)

Прошу вас, мамичко,
Прошу вас, про Бога, (Двічі)

Пустте же мя, пустте
На жалосний погріб! (Двічі)

Як она скочила,
Ани не смотрила та на прибераня,

На жалосний погріб
Так скоро летіла. (Двічі)

А як она пришла,
Юж го погребали. (Двічі)

Прошу вас, грабаре,
Прошу вас, про Бога, (Двічі)

Вимте мі го, вимте,
Вимте мі го з гроба. (Двічі)

А грабар послухав
Та і його виняв. (Двічі)

Як він його виняв,
Зараз він єй обняв. (Двічі)

Як він єй обняв,
Зараз єй задусив. (Двічі)

Яничка сховали
Пониже костела. (Двічі)

Ганичку сховали
Повише костела. (Двічі)

На Яничку росне
Дробна розмария. (Двічі)

На Ганичці росне
Дробна центурія. (Двічі)

Росли они, росли,
Аж костіл преросли. (Двічі)

Як костіл преросли,
Та ся разом зросли. (Двічі)

А їх люба мати
Все їм прешкаджала. (Двічі)

Што г вечір виросли,
Рано їх зожала. (Двічі)

Свою грішну душу
Навіки прокляла! (Двічі)

Тепер, добри люде,
То мі ся покайте, (Двічі)

Як ся люблять двоє,
Побратся їм дайте. (Двічі)