На восиці дві кислиці,
А на вербі — груші.
Вибирала та Христина
Невістку до душі.
Вибирала, вибирала,
Яку сама знала,
Й а на тую Степанину
Всю надію мала.
Від Янтося до
Степанини
Нерівна дорожка,
На нашому Янтосеві
Не біла сорочка.
Вой хоць вона не біла,
Коли вона мила,
Бо ж то тая сорочина,
Що Степанина шила.
Шила ж вона, вишивала,
Різними нитками,
Щоб його пізнавала
Межи парубками.