На городі верба рясна... (Двічі)
Там стояла дівка красна.

Хорошая та вродлива, (Двічі)
Її доля нещаслива.

Її доля нещаслива, — (Двічі)
Нема того, що любила.

Нема його та й не буде, — (Двічі)
Розраяли вражі люди.

Розраяли, розсудили, (Двічі)
Щоб ми в парі не ходили.

А ми в парі ходить будем, (Двічі)
Як любились, так і будем!

На городі верба рясна... (Двічі)
Гарна дівка ще й прекрасна.

Гарна вона ще й красива, (Двічі)
В неї доля нещаслива.

В неї доля нещаслива, (Двічі)
Нема того, що любила.

Нема його та й не буде — (Двічі)
Розраяли вражі люде.

Розраяли-розсудили, (Двічі)
Шоб ми в парі не ходили.

А ми в парі ходить будем, (Двічі)
Ще й друг друга любить будем.

На городі верба рясна, — (Двічі)
Там стояла дівка красна.

Хорошая та вродлива, (Двічі)
Її доля нещаслива.

Її доля нещаслива, — (Двічі)
Нема того, що любила.

Нема його, та й не буде, (Двічі)
Розлучили вражі люди.

Розлучили, розсудили, (Двічі)
Щоб ми в парі не ходили.

А ми в парі ходить будем, (Двічі)
І друг друга любить будем!