На городі скрипка, ще й буде сопілка,
В Стрижаківни Тетяни — хорошая дівка;
Куди йде, куди йде — чохлами махає,
А за нею Лексієчко тяженько здихає:
— Коли б мені, Господи, сю Настусю взяти —
Помінився б на три годи на свічку прохати!
Ой роса, роса, роса, Настусечка боса,
Да прибігла під віконце, да ніжкою туп, туп:
— Ой вийди, вийди, Лексієчку, бо уже я тут, тут!
Ой не вийшов Лексієчко, вийшла його мати:
— Треба нашій Настусеньці чобітки купувати.
В Кременчуці купував, на Подолі підкував,
На сім кутку на риночку Настунечці дарував.