На Дунаю шати прала, плакала. (Двічі)
На милого вшитки вини складала.

На Дунаю, моя мила, што робиш? (Двічі)
— Шати перу, драга душе, ти видиш.

— Жебис прала і співала — то є нич, (Двічі)
А ти плачеш і нарікаш — то є річ.

— Не плачу я, мій миленький, за нічим, (Двічі)
Лем за твоїм любуваням великим.

Бос повідав, же мя возмеш восени, (Двічі)
Як облетит дрібне листя з черешні.

А ти мене, фалечнику, понехав, (Двічі)
Фалечне ти, фалечнику, серце мав.