На заріченьку, на заточеньках,
Тамтуди йшла здавна стеженька,
Коло стеженьки яра пшеничка.
Стерегла її ґречна паннонька.
Ґречна паннонька чом Марисенька,
Шитенько шиє барз дорогоє.
Надійшли нею три крамарчики,
Три крамарчики, три молодчики.
Позавиділи ярій пшеничці,
Не так пшеничці, як тій дівоньці,
Не так дівоньці, як одіненьку.
— Вражі синове, завидовичі,
Позавиділи не знати чому!
Коби ви вздріли у неділеньку,
Як я ся вберу та до службоньки!
Як я си возьму чом панчішечки,
Як я си вбую чом черевички,
Як я си возьму сеясен рясен,
А на шиєньку чом коралики.
Як си загорну лисю шубоньку,
Як си впережу золотий пояс,
Як я си возьму перлову камку.
Чом панчішеньки ноженьки гріють,
А черевички слідоньки роб’ять,
Сеясен рясен сліди замітат,
Золотий пояс клубоньки стискат.
Чом коралики шиєньку вгнули,
Лися шубонька все тіло гріє,
Перлова камка низько ся кланят,
Низько ся кланят вітцю, матінці,
Вітцю, матінці, всій родиноньці,
Всій родиноньці, всій челядоньці.
Сама си сяду по конець стола,
Сама молода, яко ягода:
— Прошу, гостеньки, та до світлоньки!
Посаджу ж я вас за тисовий стіл,
За тисовий стіл, за лляний обрус,
Буду гостити пшеничним хлібом.
Буду поїти вином і медом
І дарувати сріблом, золотом.
Ой єдному дам білу хусточку,
А другому дам срібний перстенець,
А третьому дам білу рученьку.
Білу рученьку, себе молоду,
Себе молоду, яко ягоду.