Українські народні пісні

НА НЕБЕСАХ ЯСЕН МІСЯЦЬ
Українська народна пісня

На небесах ясен місяць
Освітив небо і землю,
Небо і землю і двор при дорозі,
Двор при дорозі й нові воротечка.
На тих воротечках соколонько,
Коло соколонька золотая корогвонька.
Туди ішла Іванкова мати,
Ялася свого синонька питати.
— Не так бачив, як добре знаю,
Служив же він при королю,
Да пише листоньки до дівоньки.
А вона йому одписує і одказує:
«Не присилайся, не утрачайся,
Я до тебе сама буду.
Я до тебе на двор — дробним дощем,
А в сіни — ясним сонцем,
В хату — панянкою,
А за стол — миленькою».

Походження та примітки

НА НЕБЕСАХ ЯСЕН МІСЯЦЬ.

Запис: в 1820-х роках. Збірка Зоріана Яковича Доленги-Ходаковського, ч. 543.

Колядки і щедрівки, зібрав Володимир Гнатюк, т. І (Колядки господарю і господині) — «Етнографічний збірник», т. XXXV, Львів, 1914; т. II (Колядки парубкові, дівчині, жартівливі, пародії та ін. ) — «Етнографічний збірник», т. XXXVI, Львів, 1914, стор. 119.

Джерело

  • Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року. Київ. Наукова думка. 1965. Упорядники О. І. Дей (тексти), А. І. Гуменюк (мелодії). Відповідальний редактор М. Т. Рильський. 804 с.

Тематичні розділи

  • Дівчина обіцяє сама приїхати до парубка
  • Колядки та щедрівки парубкові
  • Календарно-обрядові пісні