Українські народні пісні

НА ПАНЩИНУ ГОНЯТЬ
Українська народна пісня

Добре ж було добре
Нашим батькам жити,
Що не знали наші батьки
Панщини робити.
А тепер в неділеньку
У всі дзвони дзвонять, —
Осаула з козаками
На панщину гонять...
Не одбуде син за батька,
А батько за сина, —
Ой побила тепер же нас
Лихая година!
Живуть люди з бідочкою,
Гонять матір на лан жати
Разом із дочкою.
Скоро прийшли до ланочку,
Сіли обідати:
«Ой обіде, обідочку,
Гіркий наш обіде!»
Оглянуться назад себе,
Аж економ їде;
Не доїжджа до ланочку,
Батіг розпускає:
«Ой чом же вас,
Кат вашу мать,
По троє немає?»
«Ой як же нам, добродію,
По троє ходити:
Одно старе, друге мале —
Нікому робити».
Од неділі до неділі
Гонять на роботу,
Увесь тиждень на панщині,
Шарварок в суботу...
А в неділю по обіді,
Зійшлися в громаду,
Стали собі совітувать
Великую раду:
«Ходім, браття, воюваться,
Поможи нам, боже,
Пресвятая неділенька,
Велика госпоже!»
В понеділок ранесенько
Гонять молотити;
Ой боже наш милостивий,
Не можем зробити
Озимини по півтори,
А орнаути копу, —
Треба її змолотити
Та доброму хлопу.

Походження та примітки

НА ПАНЩИНУ ГОНЯТЬ.

Записано в 40-х роках XIX ст. в с. Березань, Київської обл. Друкується за книгою «Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. Том III. Песни. Б. Д. Гринченко», Чернігів, 1899, стор. 634—635.

В пісні є мотиви гострого соціального протесту проти панщини, висвітлюються спроби організації боротьби проти кріпацтва («зійшлися в громаду, стали собі совітувать великую раду», «ходім, браття, воюваться»).

Джерело

Тематичні розділи

  • Історичні пісні
  • Боротьба проти соціального гніту і іноземних загарбників у другій половині XVII та у XVIII столітті