Настав сумний святий вечір в сорок третім році,
Що на нашій Україні плач на кожнім кроці.
Сіла, сіла до вечері мати з діточками,
Замість мали вечеряти, облились сльозами.
— Мамо, мамо, де наш тато? — діти ся питають, —
Чому з нами не сідають, чом не вечеряють?
— Тата, діти, німці вбили, села попалили,
Ті прокляті яничари руїни лишили.
Там далеко в Німеччині, в далекій чужині
Споминають святий вечір в славній Україні.