Наша Маланка зночі, звечора,
Зночі, звечора пасла качура.
Заким єго вна напасла,
Сім пар чобіт вна рознесла.
Заким єго напоїла,
Сім пар чобіт зопроїла.
Заким єго вна загнала,
Сім пар чобіт розідрала.
А качур поплив долів водою,
Затичка єму за головою.
Затичка моя, затиканая,
Дівчино моя, зарученая!
Заручив єм тя в півтора року,
Щоби не знали вороги з боку.
А як узнали, защебетали,
Щоби з Маланочки втіхи не мали.
А втіха, втіха, сорочка з міха,
Припинки з липинки, дівка з горіха.
Наша Маланка й а задністерська:
Понад Дністер походила,
На камені ноги мила,
Тамка хвартух замочила.
Повій, вітрочку, по долиночці,
Висуши хвартух на Маланочці.
Наша Маланка ладна дівчина,
Ладна дівчина на мня Софія,
Щоби ся віддала швидко з’ Андрія.
Нашій Маланці на мня Параска,
Винесіть на двір, що ваша ласка.
Нашій Маланці на мня Анця,
Винесіть на двір — вна бере яйця.
На дворі мороз, стояти не мож,
Пустіть до хати, ми мем скакати.