Не жаль мені та й ні на кого, (Двічі)
Лиш на батенька рідного.

Не дав мене, за кого я хтіла, (Двічі)
Щоб я свого серденька не їла.

Не дав мене за ремісниченька, (Двічі)
А дав мене за розбійниченька.

Ремісничок робить, роботає, (Двічі)
Прийде вечір, спатоньки лягає.

Прийде вечір, спатоньки лягає, (Двічі)
Опівночі до роботи встає.

Розбійничок все п’є та гуляє, (Двічі)
Прийде вечір, коника сідлає.

Прийде вечір, коника сідлає, (Двічі)
Опівночі в розбій виїжджає. -

Ой приїхав під нові ворота: (Двічі)
— Вставай, Ганю, привіз срібла, злота.

А ще Ганя з постелі не встала, (Двічі)
З-під батенька коника впізнала,

Із ненечки — жовті черевички, (Двічі)
А з сестрички — білі рукавички.

— Сідай, Ганю, в мальовані сани, (Двічі)
Та поїдем до твоєї мами.

Поїдемо на яр, на долину, (Двічі)
Там побачиш всю свою родину.

Приїхали на яр, на долину, (Двічі)
— Ось де, Ганю, вся твоя родина.

— Що ж бо це за така долина? (Двічі)
Не лежить тут вся моя родина.

Добрая година настала — (Двічі)
Ганя свого роду не впізнала.

Якби була свій рід упізнала, (Двічі)
Була б свою головку поклала.