Українські народні пісні

НЕВОЛЬНИКИ НА КАТОРЗІ

(Плач невольників)

Ой та у святую неділеньку
Барзе рано-пораненько,
Ой да то ж то-то не сизії орли заклекотали, —
Як то біднії невольники
У тяжкій турецькій неволі заплакали, гей!..
Угору руки підіймали,
Кайданами забряжчали,
Господа милосердного прохали та благали, гей!
«Гей, подай, подай нам, господи, з неба дрібен дощик,
А з Низу та буйний вітер,
Ой чи не встала би та на Чорному морі бистрая хвиля
Та чи не позривала б якори з турецької каторги, гей!
Бо вже ж нам сяя турецькая каторга надоїла,
Кайдани, залізо ноги повривало,
Білеє тіло козацьке панімолодське
Коло жовтої кості пошмугляло, гей!»
О, то ж то баша турецький, бусурманський,
Недовірок християнський,
Ой да то ж то-то він на чердаки ісхожає
Да сам то теє добре зачуває,
А на свої слуги,
Турки-яниченьки,
Зо зла гукає, гей!
«Ой кажу, кажу я вам,
Турки-яниченьки, гей!
А добре ви дбайте,
Барзе гадайте,
По три пучки тернини,
По чотири червоної таволги
В руку набирайте,
З ряду до ряду заходжайте,
Потричі в однім місці бідного невольника затинайте!»
Ой да то ж то-то тії слуги,
Турки-яниченьки,
О, то ж то-то вони добре дбали,
Барзе гадали,
По три пучки тернини,
По чотири червоної таволги
У руку набирали.
Із ряду до ряду заходжали,
Потричі в однім місці бідного невольника затинали.
Кров християнськую неповинно проливали, гей!
Ой як стали то тії козаки панімолодці,
Ой як стали то на собі кров християнську забачати,
То стали землю турецькую,
Віру бусурманськую,
Клясти-проклинати, гей!
«Гей, — каже, — земле, земле турецькая,
Віро проклята, бусурманськая!
О, розлуко ти християнськая!
Ой да же то ти не одного розлучила:
Чи брата з сестрою,
Чи мужа з вірною жоною,
А чи вірненького товариша з товаришем, гей!
Гей, визволь нас, визволь нас, господи,
Усіх бідних невольників,
Із тяжкої турецької неволі!
На тихі води,
На ясні зорі,
У край веселий,
Проміждо народ хрещений,
В городи християнськії,
До отця, до неньки,
До родини сердечної
І на многії літа
Й до кінця віка!»
Ой уклоняюся наперед господу богу
І отаману, батькові кошовому,
І всьому товариству кревному й сердечному,
І всім головам слухающим.
1 на многії літа,
До кінця віка!

Походження та примітки

НЕВОЛЬНИКИ НА КАТОРЗІ (Плач невольників).

Поданий варіант народної думи записано на фонографі у 1908 р. видатним українським фольклористом-музикознавцем Ф. М. Колессою від відомого українського художника і фольклориста О. Г. Сластіона в Миргороді, Полтавської обл. Друкується за книгою «Мелодії українських народних дум. Серія II. Списав по фонографу і зредагував Філарет Колесса». «Матеріали до української етнології», т. XIV, Львів, 1913, стор. 41—50.

Варіант думи вперше записано в 1840—1841 рр. і опубліковано в 1843 р. в Харкові; відомо більше десяти записів. В одному з варіантів, записаному в середині XIX ст. від кобзаря Петра Колибаби з с. Вільшана, Дергачівського району, Харківської обл., показується, що в турецьку неволю українські воїни потрапляли під час бою.

Низ — подніпровські землі нижче порогів; в українському народному героїчному епосі — Запорозька Січ.

Джерело

Тематичні розділи

  • Думи
  • Боротьба проти іноземного поневолення та феодально-кріпосницького гніту в XV - першій половині XVII століття