Нехай же нас бог рятує,
Що наш батько не статкує:
Бере Йвана і Дем’яна,
Петра, Гриця і Степана,
Максима, Семена ще й Терешка.
Зібралася кумпанія
Невеличка, але чесна:
Їдні сіли по один бік,
Другі сіли по другий бік,
Купер’ян найстарший посередині.
— Зібралися ми та всі тутечки,
Не прості люди — все реміснички:
То писарі, то малярі,
То ковалі, то слюсарі,
То музики, то дзвонарі,
То шевчики, то крамарі,
Виновари й пивовари,
Купер’ян — цехмейстер над соломою.
Ой дай же нам, господи,
Що ми зібрались,
Що ми собі трошечки
Понапивались.
Хто маючий, хто багатий,
Хто покірний, хто завзятий,
Хто вродливий, хто хороший,
Кому течуть з річок гроші,
А Купер’ян каже: «Я весь у злоті».
Біжить Ганна ще й Тетяна,
Страшать батька Купер’яна,
Біжить Ганна ще й Данилко:
— Тікай, татку, куди видко,
Ось мамуня йде, всім біда буде!
Одні кажуть: «Іскриймося!»
Другі кажуть: «Признаймося»,
Один каже: «Сидім тихо»,
Другий каже: «Буде лихо»,
А Купер’ян каже: «Якось то буде!»