Українські народні пісні

НУ БО, ХЛОПЦІ, ПОВСТАНЬМО
Українська народна пісня

Ну-бо, хлопці, повстаньмо.
Годі, годі спати,
Годі катам на поруги
Себе віддавати!
Бо соромно на світ ясний,
На людей дивиться,
На тих людей безпритульних,
Що нема де діться.
Та людина ошарпана,
Друга зовсім гола...
Ой боже ж мій милосердний,
Така царська воля!
Пани, знай, п’ють-гуляють
В золотих палатах
Та не знають, що діється
У мужицьких хатах.
Ну-бо, хлопці, повстаньмо,
Пора підоспіла!
Беріть, хлопці, хто рушницю,
Хто пістоль, хто вила!
Беріть, баби, макогони,
Дівки мотовила,
Беріть усі, хто що попав —
Ворогів на вила!
Не бійтеся, люди, смерті —
Душа не загине!
За таке велике діло —
Уперед ми сміло!

Походження та примітки

НУ-БО, ХЛОПЦІ, ПОВСТАНЬМО.

Записано в 1938 р. вія робітника Омеляна Горєлова, 58 років, м. Жданов, Сталінської обл. З матеріалів Інституту МФЕ АН УРСР (скорочений текст запису опубліковано в зб. «Українські народні пісні», К., «Мистецтво», 1951, стор. 143—144).

За заявою виконавця, цю пісню склав у 1905 р. робітник Краматорського металургійного заводу, учасник бойової дружини Іван Семенович Журбенко.

Джерело

Тематичні розділи

  • Історичні пісні
  • Буржуазно-демократична революція 1905—1907 років