Ну же, ну же, браття-сусіди,
Покиньмо клопіт, забудьмо біди!
Най ся помножит всяка потіха,
Клопіт і нужда згине до лиха!
Треба, треба, милії браття,
Народженому поклін віддати.

Сему винна нещасна Ева,
Що з’їла овоч з райского древа,
Ввела в неволю всі свої діти.
Прийшов Спаситель — хоче збавити.
Треба, треба, милії браття,
Народженому поклін віддати.

Перше чули в полі пастирі,
Як на повітрю ангели піли.
Слава во вишних най Богу буде,
А мир на землі вам, добрі люде!
Треба, треба, милії браття,
Народженому поклін віддати.

Ливан, миро, золото-дари
Принесли Єму зі сходу цари.
А ми всі єсь мо, біднії хлопи,
Що маєм в хатах, несім до шопи!
Прийми, прийми, Всесильний Пане,
Бо Ти даємо на що нас стане.

Треба, треба, і теє знати,
Які то дари несли Дитяти.
Вкінці віддаймо Ісусу Христу
Душу і тіло, і совість чисту.
Прийми, прийми, Всесильний Пане,
Бо Ти даємо на що нас стане.