Оврамиха, стара мати,
А три сини мала,
Гей, в доріженьку та великую
На ніч не пускала.
Тіко пустила сина Данила
В Тавань-город погуляти.
«Прощай, прощай, стара мати,
Більше мене не видати».
«Ой сину ж мій, сину Данило,
Ввольни ж мою волю.
Пересидь, сину, сю годину,
Сей день, середу, в господі зі мною».
«Ой як мені, стара мати,
Сей день, середу, ждати,
П’ють козаки мед, вино й пиво,
А мені б то не бувати?»
Ой п’є Овраменко, ой, п’є, молоденький,
З щирозлотного кубка,
Увивається його стара мати,
Та як сива голубка;
Ой п’є Овраменко, ой, п’є, молоденький,
Ще й хустиною втреться.
Його мати та старенькая,
Як горлиця, б’ється.
Ой в городі у Тавані
Три квіточки сходить,
По городу по Келеберді
Овраменко ходить.
Ой в городі у Тавані
Три квіточки в’ється,
За городом Келебердою
Овраменко з турком б’ється.
Ой в городі у Тавані
Три квіточки звито,
За городом за Келебердою
Там Овраменка вбито.
Ой не за великі гроші вбито, —
За жупан голубенький,
Не потурав вражий син турчин,
Що він козак молоденький.