— Оженився не по добрій волі,
Узяв жінку та не до любові.
І не до любові, і не до розмови,
Ні білеє личко, ні чорні брови.
Я без тебе, мила, обійдуся,
Лиш без тебе горя наберуся.
Ой піду я понад круті гори,
Стану, гляну — без милої горе.
— Не падайте, сльози, на отаву,
Не дай мене, мій милий, на славу.
Бо я, молоденька, в батька зросла,
В батька зросла, добра не зазнала.
В темнім лісі ходю-блудю,
За тобою, милий, я не буду.
Соловейку жовтенький, миленький,
Защебечи трьома голосами,
Виводь мене темними лугами
З цього краю на дорогу.