Ой і зрада, карі очі, зрада;
Чому в тебе, милий,
Не вся щира правда? (Двічі)

Ой ти, милий, думаєш-гадаєш,
Мабуть же ти мене
Покинути маєш. (Двічі)

По чім же ти та й постерігала,
Що ти мене, мила,
Зрадником назвала? (Двічі)

Чи по коню, чи по вороному,
Чи по мені, серце,
Та по молодому? (Двічі)

Не по коню, не по вороному,
А по тобі, серце,
Та по молодому. (Двічі)