Ой із-за гори, з-за полонини,
Відтіль димове стовпами стали.
То не димове, кінські духове.
А у тім димі два люди славні.
Одно ми славний коню вороний,
Інший славніший та ґречний пане,
Та ґречний пане, ой пане Петре.
Їде він полем вороним конем.
— Ой де ж ти бував, як тобі біг дав?
— Ой я ходив тричі в післах
Від нашої королечки
До вгроської цісаречки.
Мене влюбили три угорочці.
Одна любила — коня ми дала,
Друга любила — шапку купила,
Третя любила — пірце взлотила.
Від коника — місяцьо світить,
А від шапочки — зорі зоріють,
А від пірця — сонце сіяє.
Ой тото перо перевиване,
Сріблом та злотом покитичене.
В ґречного пана, у пана Петра,
У пана Петра ба й за шапочков.
Се й колядочка не є шляхоцька,
Се й колядочка чом парубоцька.