Ой білила дівчинонька біль, біль,
Да внадився козаченько в двір, в двір:
— Одчиняй же, дівчинонько, сіни,
Трохи мене собаки не з’їли!
Ой дівчино, вірная дружино,
Я без тебе, серденько, загину.
— Да хіба б же я да безбатьківна була,
Щоб я тобі загинути дала.
— Дівчинонько, вірная дружино,
Да подай, серце, у віконце сірмяжину,
Я без тебе, серденько, загину!
— Да хіба б же я безбатьківна була,
Щоб я тобі да загинути дала.
Да куплю ж тобі рогожу з рогозу —
Да таки тебе, серденько, не ізморожу.
Да куплю тобі да й ще ж нагаєчку, —
Щоб не забувала свого да Іванечку *.