Ой в полі, в полі, близько дороги,
Ой стоїть, стоїть шовковий наміт,
А в тім наметі золотий столик,
Коло столика гордий пан сидить,
Гордий пан сидить та й пан Михайло.
Ой сидить, сидить та й в кита й грає,
Ой в кита й грає, ще краще співає.
А коло него служечки єго,
Носять шапочки у загиночки.
Ой ходять, ходять та все пана просять,
Та все пана просять, та пана Михайла:
— Ой ти пане, наш та добродію,
Ой просим тебе о заплаточку,
О заплаточку та невеликую.
Ой як ми тобі вірно служили,
Від молодості аж до старості.
Та вже нас жінки не поприймають,
Та вже нас діти не попізнають!
— Всі мої слуги, всі вірненькії,
Ой є у мене три міста славні:
У першім місті богу ся молити,
У другім місті та й їсти, пити,
У третім місті касу робити,
Касу робити, слугам платити!

Ой в полі, в полі, близько дороги
Стоїть грушечка тонка, висока,
Тонка, висока, вверху широка.
На тій грушечці срібна колиска,
А в тій колисці ґречна панночка.
Колишуть її два братця її.
— Та й погодіте, не колишіте,
Заносять мене три голосочки.
Єден голосок: татко мня кличуть,
Другий голосок: мамка мня кличуть,
Третій голосок: миленький кличе.
Татко мня кличе воликам дати,
Воликам дати та й напоїти.
Мамка мня кличуть водицю нести,
Водицю нести, хату замести.
Миленький кличе горівку пити,
Горівку пити, з ним говорити.

Ой в полі, в полі, близько дороги,
Поблизь дороги стоїть ми садок.
Стоїть ми садок новосаджений,
Новосаджений та й обстрожений.
А в тім садочку, виноградочку,
Вино саджено та й обстрожено.
Стерегла ж єго ґречна паннонька,
Ґречна паннонька чом Аннуненька.
А й стережучи дуже заснула.
Ой злетілися райські пташеньки
Та й з’їли, спили зелене вино.
Аж ся Аннуня зо сну схопила:
— А в шуги в луги, райські пташата,
Не їжте, не пийте зелене вино.
Я вино сію лиш про неділю,
Я ся в неділю гостей сподію.
Прийдуть до мене трої гостеньки,
Трої гостеньки, все женишеньки.
Єдні ж ми стали за воротами,
Другі ж ми стали кіньми під сіньми,
Треті ж ми сіли в світлій світлоньці,
В світлій світлонці при матіноньці.
А що ми стали за воротами,
Тим би прибрати, хусточку дати.
А що ми стали кіньми під сіньми,
Тим би прибрати, перстенець дати.
А що ж ми сіли в світлій світлоньці,
В світлій світлоньці при матіноньці,
Тим би прибрати ґречную панну,
Ґречную панну чом Аннусеньку.