Ой вербо, вербо,
Де ти росла,
Що твоє листячко
Вода знесла?

Ой знесла, знесла
Тиха вода...
А я, молода,
Як ягода.

А я, молода,
Як ягода,
Не піду заміж
За рік, за два.

А піду заміж
Аж п’ятого,
За того п’яницю
Проклятого.

Ой кажуть люди,
Що він не п’є,
А він з корчми
Щодня іде.

А я, молода,
Проти нього,
Несу таляра
Золотого.

Несу таляра
Золотого,
Викупить коня
Вороного.

«Викупиш коня —
Люблю тебе,
Як не викупиш,
То вб’ю тебе!»

Не раз я, не два
Викупляла, —
Крізь віконечко
Утікала.

В вишневім саду
Ночувала,
Різних пташок
Наслухала.

Соловей каже:
«Тьох-тьох, тьох-тьох!.. »
Котяться сльози,
Як той горох.

А зозуленька:
«Ку-ку, ку-ку!.. »
За що ж я терплю
Таку муку?