Українські народні пісні

ОЙ ВИСОКО СОНЦЕ СХОДИТЬ, А НИЗЬКО ЗАХОДИТЬ
Українська народна пісня

Ой високо сонце сходить,
А низько заходить;
Ой ходить піп по вівтарю
Та листи читає:
«Чому, чому галаганців
У церкві немає?»
«Ой як же нам, наш батюшка,
До церкви ходити, —
Загадують десятчики
В клуні молотити;
Що брат косить, що брат косить,
А батько молотить,
Сестра у нас одиниця,
Та й та кирпич носить!»
Пішли наші жита жати,
Сіли спочивати,
Озирнуться назад,
Аж їде Лученко,
Канчук розправляє:
«Чому, чому галаганців
По троє немає?»
«Ой як же нам, паниченьку,
По троє ходити, —
Покинули малих дітей,
Нікому глядіти!»
Ой в нашої Галаганші
Жовтая спідниця —
Ідуть наші жінки з жнивів, —
Вже зійшла зірниця;
У нашого Галагана
Вишивана хустка —
Буде в наших Озерянах
Не ’дна хата пустка!
У нашого Лученка
Білая кобила, —
Ой побила галаганців
Лихая година!

Походження та примітки

ОЙ ВИСОКО СОНЦЕ СХОДИТЬ, А НИЗЬКО ЗАХОДИТЬ.

Записано за часів кріпосного права на хуторі Озерщина, Лохвицького району, Полтавської обл. Друкується за журн. «Киевская старина», кн. IV, 1899, стор. 6—7.

Галаган, Галаганша — великі українські поміщики-кріпосники, які мали тільки на Полтавщині ряд сіл; селяни-кріпаки не раз повставали проти Ґалаґанів.

Джерело

Тематичні розділи

  • Історичні пісні
  • Вітчизняна війна 1812 року. Селянські рухи першої половини XIX ст. Скасування кріпосного права