Ой ви, дівчата, ви мої,
Не хотьте замуж молоді.
Бо я молода замуж вийшла,
Тепер я знаю, що то біда!

За лихим мужем тра рано встати,
Обід зварити, хліб спекти,
Хату замести, води принести,
Та ще й до міста побігти.

З міста прибігла, а діти кричать,
А діти кричать так, аж страх!
А мій миленький прийшов п’яненький,
Побив начиня все на прах!

А одне кричить, бо хоче їсти,
А друге кричить — хоче спать.
А мій миленький, злий, ще й п’яненький,
Каже си люльку подавать.

Ой дітям їсти я подала,
І мужу люльку подала.
Тоді я була ще щаслива,
Коли я мужа не мала.

Я йому люльку запалила,
Низько з поклоном віддала.
Тоді я була ще щаслива,
Коли я мужа не мала!