Ой вчора я був випивший, а сьогодні нутко,
Да й прийшов я до шинкарки, да й горілки хутко. (Двічі)

А шинкарка молода за біду не знає,
Тільки стала на поріг, за гроші питає. (Двічі)

Давай давай, не питай, бо мало не згину,
Як не стане чим платити — скину кожушину. (Двічі)

Як не стане чим платити — скину кожушину,
А шинкарка за рукав, сховала в килину. (Двічі)

Вийшов бідний чоловік но в одній сорочці —
Стоїть булка, оселедець, горілка в півочці. (Двічі)

Як випив він, закусив він, да й ще й з понеділка,
Подивився у вікно — мабуть їде жінка. (Двічі)

Прийшла жінка на поріг, на порозі стала,
Ледве ледве через плач добридень сказала. (Двічі)

«Чоловіче, чоловіче, що жбо це ти робиш —
Жінка гола, діти босі, ти ж до корчми ходиш?!» (Двічі)

«Ой ти, жінко, не сварись, іди випий чарку,
Та не роби межи люди ізо мною сварку! (Двічі)

Іди випий чарку, та й іди додому,
А як хто буде питати — не кажи нікому. (Двічі)

А як хто буде питати, то знай, що сказати —
Пішов бідний чоловік гроші заробляти!» (Двічі)