Ой гай, мати, ой гай, мати,
Ой гай зелененький...
Ой поїхав з України
Козак молоденький.

Виїжджавши, шапку знявши,
Низенько вклонився:
«Ой прощайте, слобожани,
Може з ким сварився!»

Хоч сварився, не сварився,
Аби помирився,
Як виїхав на битий шлях —
Слізоньками вмився.

«Приливайте доріженьку,
Щоб не курилася;
Розважайте рідну неньку,
Щоб не журилася!

Приливайте доріженьку,
Що куриться курно;
Розважайте дівчиноньку,
Що журиться журно!»

Приливали доріженьку —
Вона все куриться;
Розважали рідну неньку —
Вона все журиться.

«Не жаль мені доріженьки,
Що пилом припала,
А жаль мені дівчиноньки,
Що дурно пропала».

Умер козак, умер козак
Посереди поля,
Лиш остався кінь вороний
Та ясная зброя.

Коня ведуть, сідло несуть —
Кінь головку клонить,
Стоїть дівка край віконця,
Білі ручки ломить.

Ломи, ломи білі ручки
До малого пальця,
Світ ізійдеш, та не знайдеш
Козака-коханця.