Українські народні пісні

ОЙ ГОРЕ, ГОРЕ НЕЖОНАТОМУ
Українська народна пісня

— Ой горе, горе нежонатому,
Як тому горщичку щербатому:
Горщичок кипить, в щербину біжить,
Як мені, серденько, да без тебе прожить?
Ой як мені жити, як проживати,
Прийдеться, серденько, пріч мандрувати.
Помандрував би я, дак слави боюся,
Ой вийди, серденько, хоч подивлюся.
Ой горе, горе, що я не вдався:
Брів через річеньку да й не вмивався;
Ой завернуся да й умиюся,
На тебе, серденько, хоч подивлюся.
— І не вертайся, і не вмивайся,
Ти мені, серденько, й так сподобався.
Гиля, гиля, сірії гуси,
Не колотіть води коло Марусі.
Ой Марусенька да на все іздана:
Хороша, чорнява ще й дуже гарна.
Пір’ячко на колодці, слізоньки ллються,
Багато козаків за Марусю б’ються.

Походження та примітки

Ой горе, горе нежонатому. Записано від Марусі Мухівни. БФ-1, арк. 20, № 65. (БФ-1 — рукописний збірник народних пісень, записаних Федором Бодянським (без заголовка), що зберігається у Велеснівському етнографічно-меморіальному музеї В. Гнатюка; од. зб. 250). До наших днів дійшла також і копія В. Гнатюка із записів Ф. Бодянського, де на 121 аркуші під 65 номером наведена вищезазначена пісня. (ІМФЕ, ф. 28-3, од. зб. 35).

Подано за виданням: Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських. — К.: Наукова думка, 1978. — 328 с. — С. 102 — 103.