Ой гоя, гоя, поза ворота, гоя,
Ніхто не знає, яка в службі неволя.
Ночі не досплю, не з’їм страви смачно,
Все ж тото буде на мому личку значно.
Коб мені бог дав як року дослужити, —
Буду тії двори здалека обходити.
Не так тії двори, як двірські пани,
Що мене взяли від рідненької мами.
Ой як я буду з двора виїжджати,
То скажу собі чобітки підкувати.
Чобітки нові, підківки золоті.
А хто ж їх кував? Ковалі молоді.
Ой їден кує, а другий ся дивує,
Куди та дівчина з двора мандрує?
Ой їден кує, а другий ся питає:
«Куди тая дівчина з двора виїжджає?»
Виїжджаю я та й без Літнівське поле;
Не їден скаже: «Ой вернися, серце моє!»