Ой гукну я, нехай з вітром звиває,
Ой нехай мати вечерю наливає.

Ой мати, мати, ти пораднице в хаті,
Ой порадь мене, як нелюба назвати.

Сядай, доню, за тисовеньким столом,
Назви нелюба сивесийким соколом.

Ой краще, мати, важкий каминь пудняти,
Ой як нелюба сивим соколом звати.

Каминь пудойму та й сяду одпочину,
За тим нелюбом я навіки загину.