— Ой дівчино, куди йдеш? *
Скажи мені правдоньку, де живеш?

— А я правди не скажу,
Хіба свою хаточку покажу.

Моя хата край води
З високого дерева — лободи.

Ще й сінечки приплету
З липучого дерева — осоту.

А ввечері вечерком
Хтось проситься в хаточку потайком.

— Ой дівчино, відчини,
Своє й моє серденько звесели.

— Ой не буду відчинять,
Бо ти будеш ніченьку ночувать.

— Ой, не буду, не буду,
Пожартую звечора та й піду.

Жартувала до зорі,
Поки не розвиднилось надворі.

Зійшов місяць ще й зоря.
— Зоставайся, дівчино, здорова,

Більш до тебе це прийду,
Кращу собі дівчину я знайду.

А до тебе стежечка заросте,
А для мене дівчина підросте.