Ой давно я, давно в батенька була,
Вже тая стежечка терном заросла.

Ой заросла терном ще й шипшиною,
Де я походила ще й дівчиною.

Ой як я захочу, — терен висічу,
Червону шипшину в пучки пов’яжу.

Червону шипшину в пучки пов’яжу,
До свого батенька крильми полечу.

Ой сяду я, впаду в батеньковім саду
На тій черемшині, на самім верху.

Ой сяду я, впаду, буду кувати,
Ой чи не почує рідная мати.

Ой не вчула мати, та вчув батенько.
— Уставайте, діти, слухайте мене.

Уставайте, діти, слухайте мене,
Що ж то за пташина у саду кує?

— Ой то ж не пташина, то наша сестра,
Тут вона вродилась, тут вона зросла.

Тут вона вродилась, тут вона зросла,
В чужу сторононьку та й заміж пішла.