Українські народні пісні

ОЙ ДАЙ ЖЕ, БОЖЕ, ЗВЕЧОРА ПОГОДУ
Українська народна пісня

Ой дай же, боже, звечора погоду,
Заберу відра та й піду по воду;

Ой ще й дівчина води не набрала,
А вже й дівчина ляшка сподобала:

— Ой ви, ляшки, ви добрії хлопці,
Візьміть мене на порон з собою.

Скоро дівчина на порон ступила,
Де ся й узялася великая хвиля,
Тую дівчину та й з порона збила.

Ой один каже: щука-риба грає.
А другий каже: дівка потопає.
Ой третій каже: що буде то буде,
Молоду дівчину рятувати буду.

— Ой рятуй, рятуй, молодий козаче,
Ой будеш мати год батька заплату,
[Год батька заплату], год матері дяку.

— Ой я не хочу год батька заплати,
[Год батька заплати], год матері дяки,
Ой оно хочу за милую взяти.

— Молодий козаче, що буде то буде,
Ой я не хочу за милую бути.
Ой лучче буду в морі потопати,
Ой та не хочу за милую стати.
Ой лучче буду жовтий пісок їсти,
Не хочу з нелюбом на посаді сісти.
Ой лучче буду в сирі[й] землі гнити,
Не хочу з нелюбом на сім світі жити.

Походження та примітки

село Колодяжне коло міста Ковеля на Волині

Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. — К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 54.