Українські народні пісні

ОЙ ДАЙ, БОЖЕ, ДО ПОКРОВИ ДОЖИТИ

Ой дай, боже, до покрови дожити,
Щоб у свого хазяїна та рощот получити.

Полягали хлопці спати, помолившись богу.
— Ой вставайте, миле браття, дав нам бог покрову.

Повставали хлопці рано, сумочки забрали,
Сумочки забрали та й у Польщу подрали.

Пишуть бассарабці та й у Польщу дрібні листи:
— Верніться, наші хлопці, та будете рибку їсти.

— Не вернемось, не вернемось, щоб ви того не діждали!
Ви нас через літо все кандьором годували.

Хвалилися наші хлопці у Херсон ідучи:
— Будемо топтати з китайки онучі.

Що будем топтати чоботи-сап’янці,
А вони доробились — видно п’яти й пальці.

А прийшов додому: — А відчини, жінко, двері.
Жінка відчиняє, милого питає:

— Де був через літо, що не було чутки й звістки,
А прийшов додому готовий хліб їсти.

— Не нарікай, мила, так дуже на мене,
Як я весну почую, та й знов помандрую.

— Коли буде весна, тоді будеш мандрувати,
Де був ціле літо, туди іди зимувати.

Походження та примітки

Ой дай, боже, до покрови дожити. Запис 1921 р. Відділ фондів ІМФЕ, ф. 31-2, од. зб. 54, арк. 35.

Мелодія ДАРУВАВ ЦАР ЗЕМЛЮ

«У Польщу подраси» — у Бессарабії та на Херсонщині заробітчан з Поділля називали «людьми з Польщі». — Прим. Гната Танцюри.

Джерело

Тематичні розділи

  • Бурлацькі, наймитські, заробітчанські (строкарські) пісні
  • Соціально-побутові пісні