Ой дивно, дивно нам з тебе, зимо *,
Що такая ранняя впала.
— Які бо ви, люди, та й дивненькі,
Що ви мені та й дивуєте.
Листочок обпав, травиця зсохлась,
І вже ж мені пора прийшла.
Ой дивно нам, дивно з тебе, Наталко,
Що молодая замуж ідеш.
— Які ж бо ви, люди, ще й дивнесечкі,
Що ви мені дивуєте.
Ненька старенька, сестриця зросла,
І вже ж мені пора прийшла.