Українські народні пісні

ОЙ ЗА РІЧКОЮ ТА Й ЗА СИНЮХОЮ
Українська народна пісня

Ой за річкою та й за Синюхою
Та виросли ожини;
«Гей, давай, давай, батьку, переміни,
Бо, далебі, загинем!»

«Гей, не річ моя, славні запорожці,
Переміни давати,
Гей, просіть собі, славні запорожці,
У цариці заплати!»

Гей, дала, дала славним запорожцям
Та цариця заплату,
Що понабивали на ноги кайдани.
Дали в руки лопату.

Що понабивали на ноги кайдани,
Дали в руки лопати,
Гей, іще й послали на «легку роботу» —
Та канави копати.

Гей, летить ворон та із чужих сторон
Та він крилами має;
Гей, сидить сірома та над канавою
Та сорочку латає.

Гей, летить ворон та із чужих сторон
Та літаючи закрякав;
Гей, сидить сірома та над канавою
Та сидячи заплакав.

Походження та примітки

ОЙ ЗА РІЧКОЮ ТА Й ЗА СИНЮХОЮ.

Записано в 20-х роках XX ст. в с. Романівка, Попільнянського району, Житомирської обл.

Ця пісня, як і попередня, належить до поширених у свій час народних історичних пісень про «роботи на лінії», «роботи на канавах», тобто на будівництві оборонних ліній, яке широко проводилося за царювання Петра І і Катерини II; в ній змальовано тяжкі соціально-економічні умови, в яких перебували кріпосні селяни і солдати, а також каторжний характер самих робіт (в пісні «понабивали на ноги кайдани, дали в руки лопату»).

Синюха — притока Південного Бугу (впадає в північній частині Миколаївської обл.); тут проходив кордон земель Запорозької Січі з Туреччиною, а в 1735—1739 рр. в зв’язку з війною проти Туреччини відбувалося велике будівництво укріплень (в пісні «канави»).

Джерело

Тематичні розділи

  • Історичні пісні
  • Боротьба проти соціального гніту і іноземних загарбників у другій половині XVII та у XVIII столітті